Як обрати психотерапевта: поради клінічної психологині OPORA
Підбір психотерапевта — це не просто пошук фахівця, а доволі щемкий і вразливий процес. Людина шукає не лише «виконавця послуги», а того, кому зможе довірити свою життєву історію, внутрішні переживання, страхи й сумніви. Психотерапевт стає близькою фігурою, і саме тому, терапія набуває трансформаційного значення у житті клієнта.
Отже мені би хотілося детальніше зупинитися на темі клієнт-терапевтичного альянсу і розповісти, на що варто звертати увагу, коли ви шукаєте «свого» спеціаліста чи коли лише на початку роботи з ним.
Порадами поділилася Анна Гоголь — клінічна психологиня, PhD, сертифікована гештальт-терапевтка. Анна спеціалізується на роботі з темами насилля, самооцінки та адаптації в новому середовищі. Як частина команди OPORA, вона допомагає українцям у Великій Британії знаходити шлях до ментального благополуччя через освіту, підтримку та якісну психологічну допомогу.
Консультування чи психотерапія: з чого почати
Перший важливий крок — визначитися, яку саме допомогу ви шукаєте: психологічне консультування чи психотерапію.
Психологічне консультування — це форма професійної психологічної підтримки, спрямована на допомогу людині в актуальних життєвих труднощах: стресах, кризах, складних рішеннях, питаннях самооцінки чи адаптації до змін. Воно зазвичай має:
- фокус на теперішній ситуації;
- роботу з конкретними проблемами;
- обмежену кількість сесій;
- відсутність глибокої реконструкції особистості.
Мета консультування — зрозуміти ситуацію, підтримати клієнта і допомогти знайти ресурси та варіанти дій.
Психотерапія, натомість, — це систематичний і триваліший процес, спрямований на глибоку роботу з внутрішніми конфліктами, повторюваними патернами, травматичним досвідом і наслідками ранніх стосунків. Для неї характерні:
- фокус на глибинних причинах;
- робота з травмами, хронічною тривогою чи депресією;
- довготривалість;
Мета психотерапії — стійкі внутрішні зміни, а не лише полегшення симптомів.
Вибір підходу і роль спеціалізації
Якщо ви відчуваєте, що вам потрібна саме тривала терапевтична робота, наступним кроком буде знайомство з різними напрямками психотерапії. Кожен із них має свої сильні сторони. Наприклад, гештальт-терапія цінна глибиною і роботою через контакт та стосунок із терапевтом. Схема-терапія приваблює структурованістю і чіткістю, а психоаналіз — багатством інструментів для роботи з несвідомим і прихованими мотивами.
Варто пам’ятати, що багато фахівців мають підготовку в кількох підходах. Тому цілком доречно і навіть необхідно запитувати, де саме і як навчався спеціаліст, у яких програмах, які має спеціалізації та досвід роботи.
У психотерапії принцип «і жнець, і швець, і на дуді грець» не працює. Сміливо уточнюйте, чи має терапевт компетенції, щоб працювати саме із Вашим запитом. Один спеціаліст може чудово працювати з дітьми, але не працювати із людьми, що мають залежності; інший — навпаки. Це нормально і є ознакою професійної чесності. Як і в медицині, де існують вузькопрофільні лікарі, у психотерапії фахівець без обмежень просто не існує. Хороший терапевт усвідомлює свої межі.
Професійний шлях, супервізія і власна терапія
Під час першого контакту з терапевтом важливо поцікавитися його професійним шляхом: наявністю базової психологічної освіти, навчанням у психотерапевтичному напрямку, процесом сертифікації та акредитації. Варто розуміти, що шлях психотерапевта довгий — базові програми можуть тривати 7–8 років. Щоб назватися психотерапевтом — вищої психологічної освіти недостатньо. Тому нормально, коли психолог уже практикує, маючи диплом, і водночас продовжує навчання чи проходить акредитацію у психотерапевтичному напрямку.
Як правило, терапевт, що навчається у визнаній спільноті, є її членом. Це може бути аналітична чи наукова спільнота, яка зосередження на проведення досліджень і розвитку наукових знань (наприклад, британська BPS), або така, яка навчає та об’єднує практиків, із власною структурою, програмою та ком’юніті (британська BACP, українська КГУ, НАГТУ). Такі та подібні організації є в різних країнах, на міжнародному чи локальному рівнях.
Також окрему увагу я б звернула на те, чи має спеціаліст власну регулярну терапію. Психотерапевтична робота емоційно складна і без власної терапії фахівцю важко залишатися стійким та відокремлювати свої процеси від клієнтських. Не менш важливою є і індивідуальна та групова супервізія (робота під фасилітацією супервізора — досвідченого колеги), яка дає змогу отримувати професійний зворотний зв’язок і бачити свою роботу ширше.
Прислухайся до власних відчуттів
Дуже важливо дати собі часу на те, щоб побути просто поруч біля людини та прислухатися “а як мені з нею”. Буває так, що спеціаліст чудовий, з гарними регаліями і досвідом, а клієнт має на нього “негативне перенесення”, тобто він (терапевт) або просто не подобається, або нагадує когось із життя клієнта і тоді це вже на початку обтяжує клієнт-терапевтичні стосунки, а значить альянс збудувати чи не вдасться, чи це буде довше і болючіше на етапі “притирання”. Клієнт має право піти, якщо не відчуває, що терапевт йому підходить, але дуже важливо це говорити на сесіях, щоб комунікація з терапевтом була прямою. Це корисно для клієнта в першу чергу, адже він прямо заявляє про те, що йому щось не подобається, а терапевт має можливість описати зі свого боку те, як він бачить ситуацію. Адже може бути так, що у клієнта виникає несвідомий супротив до контакту і це саме те, що заважає йому у житті будувати стосунки. Тоді усвідомлення таких причин і побудова нової моделі комунікації і буде мати терапевтичний ефект.
Робота з двома терапевтами одночасно
Два різні спеціалісти можуть мати діаметрально протилежні стратегії й тактики роботи щодо одного і того ж запиту. Окрім того, робота з двома терапевтами може сформувати так званий “межовий” формат, де процес розщеплюватиметься, ускладнюватиметься.
Разом з тим, гарний терапевтичний ефект має, наприклад, парна та індивідуальна терапія. А також позитивний ефект має поєднання індивідуальної та групової психотерапії. Проте, може поєднуватися тривала терапія із одним терапевтом і, наприклад, короткотривалі сесії із іншим спеціалістом, які мають скоріше консультативний формат (наприклад, щодо РХП, консультація щодо стосунків з малюками тощо). Тут важливо, щоб терапевт скеровував клієнта та знав загальну динаміку процесу терапії і залучення інших спеціалістів.
І на останок згадаємо про основні “кити” етики:
Психотерапія неможлива за бартером, це неетично і єдиною платою за терапію є гроші в тій ціні, про яку було домовлено. Виключення, коли терапію, як правило короткотривалу, покриває страховка, благодійники чи батьки (у випадку неповнолітніх дітей).
Психотерапія має чіткі межі: фіксований час, передбачуване місце.
Психотерапія — конфіденційна та клієнт захищений від розповсюдження особистої інформації про нього.
Психотерапевт так само як і клієнт має право припинити роботу, якщо він не відчуває, що його компетенції достатньо, або якщо не відчуває поваги та гідного ставлення з боку клієнта.
Отже, клієнт-терапевтичний альянс — не лише про метод чи дипломи (хоч вони, безперечно важливі), але не менш важливим є відчуття безпеки, довіри і контакту, без яких жодна терапія не працює. Саме тому варто дозволити собі шукати, запитувати і прислухатися до власних відчуттів — адже у цій роботі Ви обираєте людину, з якою будете поруч у важливих процесах.
👉 Якщо ви шукаєте україномовну підтримку, ознайомтесь з нашими ресурсами (drop-in сесії підтримки, вебінари з психологинями).
- Мапа україномовних терапевтів у UK
- Тelegram психологічної підтримки OPORA
💙 Ваша OPORA в UK!